14.12.2005

Гімалаї 2005

Після офіційної частини на Коцюбинського 7, Поїзд Київ-Москва. Прийшли проводжати найближчі друзі – кохана дружина, Вася Ковшар, Покотило Олекса, представники спонсора – магазину „Траверс”, моя секція, ну і звісно ж пан Чаплинський, який одягнув збірну в патріотичні футболки з написом на спині. „Гідність - людині, серце - Україні”.

Склад збірної :
Сергій Ковальов – керівник, (Донецьк)
Шура Лавриненко (Одеса)
Віталік Яричевський (Одеса)
Сергій Бублик (Суми)
Орест Вербицький (Київ).

Дорогою до Москви команда активно працювала в напрямку психологічної сумісності.
Зранку в Москві нас зустріли двома машинами, відвезли в Аеропорт, де ми продовжили вищезазначену роботу, але легшими напоями.

Маршрут польоту: Москва – Дубай (ОАЕ) - Карачі (Пакістан) , там ми ночували і вранці вилетіли в Катманду.

Катмандівщина зустріла нас сонцем і малим бюрократичним гемороєм - отримання візи.
Катманду – як мурашник.Вузькі вілиці без тротуарів, по яких безперервним потоком рухаються рікші, мотоцикли і маленькі машини і всі вони постійно сигналять, до чого важко звикнути. Ще в Катманду стоїть стійкий пряний запах місцевої кухні та ароматної куряви. З місцевими стравами треба бути обережним, краще їх вживати з алкоголем.

В Катманду ми були 3 дні – вирішили деякі паперові справи, пов”язані з дозволом на сходження і наймом портерів, і вирушили до Арухат Базар. Це крайнє селище в напрямку Манаслу, до якого доходить транспорт. Звідтам починаються треки.

В Арухаті ми вперше побачили засніжені вершини Гімалаїв, це було вранці перед виходом. Натхненні побаченим ми підірвались, та так, що потім довелось повертатись, бо наших портерів з вантажем 25-30кг не надихали Гімалайські краєвиди, і йшли вони повільніше.

Тут дуже багата рослинність (внизу джунглі - тропіки до 1000м), висока вологість і стрімкі ущелини з високими водоспадами.

Перші три дні треку дались нам досить важко, оскільки сильна спека і дуже вологе повітря. Це вимагає багато пива і частих купань в струмках, температура води в яких 25 С°. З підйомом пиво ставало дорожчим, а повітря холоднішим, це ще раз доводило – баланс у природі присутній.
В містечку Джегат (1300м) з1000 до 2000 – субтропіки, ми натрапили на місцевих непальських революціонерів, так званих маоістів. Їх було двоє. Зовні вони нічим не відрізнялись від наших портерів, але мали один вагомий аргумент – гранату, як виявилось не радянську. Вимоги до нас були до болю банальні – „платіть за перебування на нашій території”. Не багато не мало 100 мертвих президентів за 20 діб за п”ятьох людей. Вони навіть папірець нам виписали, ну а їм у відповідь в їхньому журналі написали все, що про них думаємо.

Через два дні ми прийшли в Намрунг (2100мнрм), то вже приблизно наша кліматична зона, рослинність подібна кримській і вода в струмках прохолодна. Тут ми з Віталіком завітали в Буддистський монастир, познайомились з побутом монахів (лам), які нас частували тібетським чаєм.

Наступного дня ми зупинились в монастирі в ущелині Ліданда 2900м. Почала відчуватись висота. Вечори ставали істотно холоднішими, а гори ближчими. Та по мірі наближення до великих масивів Himal-chulli (7893м) та Р-29 (7500) недосяжність їх вершин ставала більш обгрунтованою.
Альпіністами різних країн було зроблено багато спроб зайти на Himal-chulli з Заходу, зокрема 7 спроб лише в 2002р. Та ще нікому це не вдалося.
Метою нашого сходження була інша гора Р-3 (6250м.) або пік незалежної України, під неї ми власне і прямували.

І ось нарешті ми вийшли за зону лісу. Нам пощастило – стояла хороша погода, і ми змогли побачити нашу мету, бо ніхто з нас не знав, де вона, а карта не дуже точна. Тож ми побачили нашу гору, вибрали на наш погляд найкращу галявину і всілися чекати портерів. Коли зібрались всі двадцять чоловік портерів, виявилось, що ми мусим заплатити більше, ніж домовлялись з Кармою (ім”я організатора нашого треку). Тут Карма дізнався багато нового про себе, хоч і по телефону.

Розбили базовий табір (ВС) на 3780м. Розсортували речі, начебто нічого не пропало. І тут сталося непоправне – ми вирішили відзначити прихід. Потроху почали і, як це часто буває, не змогли зупинитися, поки не скінчився весь стратегічний запас коньяку. Вранці пам”ять приходила фрагментарно.

Оскільки я пив тільки пиво, вранці мені вдалось сходити на 4500.м Висота давала про себе знати.
Наступного дня ми разом пішли на акліматизацію, а заодно і розвідати, де ми будемо підніматися, а також де встановимо АВС – передовій базовий табір. Піднялись десь до 4800-5000, посиділи трохи і вниз. Наступного ранку, розділившись на дві групи, ми з Бубликом занесли деяке спорядження під маршрут і облаштували два місця під палатки на осипному. Після чого спустилися вниз, а друга група – Ковальов, Лаврик, Віталік піднесли решту речей встановили АВС на 4800 і заночували.

Спустившись вниз, ми з Бубликом вирішили влаштувати свято живота, і все б нічого, якби я не вирішив спробувати місцевого кисляку з молока яків. Наступні дві доби випали з життя.
Тим часом хлопці обробили трохи маршруту (погода ще дозволяла), навісили деякі мотузки і спустилися вниз, залишивши на горі два намети Bask і деяке спорядження.
Наступний підйом в АВС (Adventure Base Camp) я піднімався вдвічі довше за інших. Переночували. А вранці туман і снігопад, одним словом....дупа.
Віталік каже – треба йти на гору і все тут, у решти ентузіазму менше – трохи почекали – раптом розтягне, і сонце влупить із зеніту, але чуда не сталося. Вольовим рішенням С. Ковальова ми пішли вниз пити пиво і спілкуватись з місцевими дівчатами.

Неподалік від нашого табору (ВС 3780м.) було розташоване літнє селище тібетців – щось схоже на Карпатські колиби, тільки не з дерева, а з каменю. Навіть дах кам”яний. Влітку тібетські жінки випасають худобу на високогірї. Чоловіки тим часом носять контробанду через п”ятитисячні перевали поки вони не засніжені з Китаю в Тібет і навпаки. На зиму – спускаються нижче де м”якший клімат.

Наступний тиждень в нас пройшов приблизно в тому ж режимі – звечора виходили з ВС(3780) в АВС(4700), ночували. Вранці, в зв”язку з непогодою, спускалися вниз в ВС. Декілька раз вистачило розуму заночувати внизу.
Між тим час іде, а ми не рухаємось. В якийсь момент стало зрозуміло, що часу впритул, та погода краще не ставала.

В один із вечорів пролунав потужний вибух. Ми визирнули з базового намету подивитись на стіну сусідньої Хімал Чулі, звідки лунав гуркіт. Підніжжя стіни, по якій сходив обвал знаходилось в двох км. від нас. Спочатку ми стояли в захопленні від такого видовища – по стіні рухається хмара зі снігу та льоду розміром 1,5 х 2 км з прискоренням вільного падіння і поступово ця хмара збільшується і наближається. В якийсь момент хмара для нас перестала мати межі і метрах в двохстах від нас, за мореною сніг виривався знизу вгору, вітер посилювався. Тут наше захоплення як рукою зняло. Ховались хто куди – троє під якийсь камінь, один в базову палатку, один за палатку. На щастя морена 50 метровим злетом погасила ударну хвилю, і нам лише склало базову палатку, і притрусило снігом шаром в 10 см. Ніхто не постраждав.

Зранку нарешті розвиднілось – сонечко і жодної хмаринки в небі. Ввечері знов піднялись в АВС. В одної з палаток пірвало тент. Схоже від старості.
Нарешті почалося сходження. Оскільки до нас на цю гору ніхто не ходив, інформації про неї не було ніякої. Маршрут було обрано не самий складний по гребеню, в зв”язку з тим, що склад експедиції малочисельний і стінного спорядження було обмаль.

В перший день сходження нами було пройдено лавинний конус, 100 метрів засніжених скель 60-70° і сніжно-льодовий кулуар, в якому ми загубили єдину сніжну лопату, це „додавало впевненості”. Під вечір ми вийшли на с/л плато крутизною 35°. Після нетривалих пошуків, було знайдено місце під намет на висоті 5570м, треба відзначити чудово захищене від вітру і лавин, і досить рівне. Оскільки в непогоду випало багато свіжого снігу (і він досить крутий), вранці ми прийняли єдине правильне рішення – залишили табір на 5570, взяли мінімум спорядження, максимально облегшили рюкзаки і пішли нагору. Сподіваючись досягти вершини 6250м і повернутись в той же день на 5570.
Йшлося важко, по розвилку в снігу, часто мінялися. До виходу на сніжний гребінь йшли не зв”язані. При виході на сніжний гребінь з-під нас пішла дошка десь 100х30 метрів, після чого вирішили таки зв”язатись. Гребінь забрав значно більше сил і часу, ніж ми сподівались (глибокий сніг і сніжні „гриби”). В кінці гребінь упирався в скелі до 70°. П”ять мотузок скель і знову сніжний гребінь з грибами, що виводить на південну вершину Р-3. Близько 15 години за місцевим часом досягли мети. Почали спуск. Спустились за 4 години на 5570, заночували.
Вранці о 6-ій вирішили зателефонувати Володі Могилі. На Україні це була 3-тя ночі. Дружно заспівали про ”девушку из Нагасакі” чим дуже втішили Вову.
Спускаючись до АВС, ми ніяк не могли побачити, де ж наші намети? Спустившись, на місці наших наметів знайшли дві деревяні палиці „добродіїв” і пару порожніх газових балонів. Відверто кажучи, трішки цьому зраділи, бо нам не довелося зносити АВС в базовий табір.

Внизу (ВС) на нас чекала тепла галявина та смачна вечеря від повара Тапчіна.
За 4 дні добрались до Катмандівщини і якраз встигли на літак. Але в аеропорту виявилось, що нам можна вивезти вантажу на 40кг менше ніж ми привезли. Тож нам довелось одягнутись, по10кг на кожного. І ось ми в пластикових черевиках, пуховках, гортексах, весело брязкаючи карабінами та гаками в кишенях, виходимо на злітне поле t +25 . На щастя на полі в певному місці лежав весь вантаж нашого рейсу, під пильним наглядом працівників аеропорту. Поспілкувавшись з ними, ми переодягнулись і допакували наші баули всім зайвим.

Через два дні ми були вдома.

Автор: Орест Вербицький
comments powered by Disqus
16.02.2019 Зимняя Каталония, Vol. 2. Автор: Роман Баценко

Экспресс сообщением Barcelona Sants – Valencia Jaquin Sorolla подобрал меня на перроне солнечной станции Tarragona, окруженной морским простором и пальмами. Около 2 часов в дороге и я уже в Валенсии, где на широких улицах растет немеряное количество апельсинов (которые, правда, оказались больше декоративными, чем сьедобными). Дальнейший путь лежал в маленькую деревушку Chulilla...

Подробнее
06.01.2017 Детский гайдбук. Малайзия. Куала Лумпур. Автор: Анна Смоленская.

Так получилось, что в 2014 году вместо стандартного Тайланда мы решили изучить вопрос скалолазания в Малайзии. Из явных плюсов этой страны сразу выскакивает безвизовый режим на 30 дней и то, что Куала Лумпур является хабом авиакомпании Эйр Азия. Т.е. все дешевые перелеты по азии проходят через Куала Лумпур, а это, как минимум, удобно.

Подробнее
30.06.2016 Kamień Leski Польский уикенд киевских скалолазов. Автор: Таня Шурубор

Поездка в Леско (Польша) на день Конституции была некоторой авантюрой, так как никто из знакомых не мог ничего рассказать про этот скалолазный район и регион в целом. Мы были своего рода первопроходцами из Украины.

Подробнее
13.05.2016 Румыния. Băile Herculane. Автор: Русанова Анна.

Не смотря на все сложности с подготовкой к поездке, плохие прогнозы погоды и отколовшихся участников, мы не сдались и съездили на майские в Румынию, в район Băile Herculane. Поездка получилась удачной и очень душевной, а дожди под нашим напором расступились.

Подробнее
29.03.2016 Скалолазание в экзистенциональном осмыслении. Автор: Юрий Дзюбяк.

"...вопрос, который можно поставить - зачем, почему и для чего люди занимаются скалолазанием? Исходя из личного опыта и понимания сути вопроса, я подготовил читателям хронологически упорядоченные идеи и мысли, которые могут считаться ответами, с которыми я абсолютно согласен..."

Подробнее
22.07.2015 Спидфлаинг в румынских Карпатах. Автор: Александр Деев.

Горы, скалы, высоты - всё это так любят скалолазы и альпинисты. Но не только они.

"Полёты" - то, что так не любят ни скалолазы ни альпинисты, но просто обажают другие.

 

Подробнее
14.02.2015 Бафа 2015 или как это было. Автор: Псарева Анна.
13.02.2015 Спидрайдинг в Банско, Болгария. Автор: Александр Деев.
08.12.2014 Поездка в Турцию удалась или как вернуть наслаждение от лазания. Автор: Казбекова Евгения.
13.11.2014 Это Сицилия! Автор: Писаренко Оля.
30.09.2014 Интервью с Болдыревым Данилом – Чемпионом Мира в скорости в 2014 году.
21.05.2014 ДОРОГА НА ОЛИМП. Автор: Елена Зайцева.
30.04.2014 У Вас проблема с суставами и связками? Автор: Дзюбяк Юрий.
22.04.2014 Поездка к Дракуле? Легко! Автор - Салабаш Юрий.
25.03.2014 Озеро Бафа и апельсины. Автор - Анна Савченко.
31.01.2014 «Рождественский болдринг 2014» или весёлое окончание новогодних праздников! Автор: Анастасия Сависько.
24.01.2014 Бло, Фонтенбло ты так далеко...Автор: Богдан Чайка.
11.01.2014 Скалолазание - мой путь возвращения. Автор - Rannveig Aamodt.
30.12.2013 Первый мастер спорта Украины в истории альпклуба "Ялта".
04.12.2013 Испания, Роделлар. Октябрь 2013. Автор: Женя Казбекова.
21.11.2013 Бешеные круги: быстрое и эффективное поддержание пиковой формы. Перевод: Анна Шляхова.
11.07.2013 У нас не Флатангер, але граніту чимало: перебивка в Житомирі. Автор: Сергій Плотницький.
16.05.2013 По дороге к морю и обратно… Автор: Медведева Ольга.
02.05.2013 Познайомимося з Кам'яної бабою? Автор Олександр Чікін.
25.04.2013 Этапы развития и Олимпийские перспективы спортивного лазания. Автор: Юрий Котченко.
20.02.2013 No Siesta Spain Trip. Перевод: Катерина Гуназа.
23.01.2013 Лавина на Боржаве, январь 2013. Автор: Николай Дроботенко.
04.01.2013 Интервью с Маргаритой Кадиевой.
19.12.2012 Поездка в Испанию осень 2012. Автор Женя Казбекова
03.12.2012 Непал, Гималаи, Айленд Пик…

Статьи за год: